Як позбутися синдрому самозванця? 10 кроків до свободи

Мабуть, кожен, хто хоча б раз робив щось власними руками, знає про «синдром самозванця». Це термін, який описує доволі конкретне відчуття. Людина, у якої є цей синдром, вважає себе некомпетентною в тій чи іншій справі. Вона вважає, що в неї немає навичок, які їй приписують. І коли в такої людини щось виходить, вона вважає себе за самозванця, ошуканця. Бо вона насправді «нічого не вміє». Знайомо? Якщо так, то є 10 дієвих кроків, щоб подолати це відчуття.

Попередження: описані тут кроки не є універсальним засобом, можуть працювати не одразу. Але вони точно дадуть вам певне полегшення у подальшій боротьбі з відчуттям некомпетентності.

Крок перший: Прийняти це відчуття

Мабуть, найуніверсальніша річ, якщо мова йде про будь-які розлади, симптоми і так далі. Прийняти це. Ні, не треба його любити, вважати це частиною своєї ідентичності чи хизуватися рідним. Але не тікайте від цього. Так, вам важко. Так, ви робите щось, але не можете порадіти, бо вважаєте це не вашим. Це складний період. Але зараз це — частина вашого життя. Прийміть цей факт. Це не означає, що з вами щось не так. Але прийміть цей факт. Поки що він тут. З вами.

Крок другий: Розділити почуття і факти

Те, що дуже часто чатує на нас всередині нашої світлої голови — відчуття ніяковості. Сорому. Дурнуватості. Ви написали картину, але вважаєте, що вона абсолютно ніяка. Сіра. Шаблонна. А якщо в ній є щось цікаве, то це все одно вийшло випадково. Не ваша заслуга. Те, що ви можете себе так почувати — нормально. Але одна справа — почуття. Зовсім інша — факт. Ви абсолютно реально можете почуватися погано. Але ваша картина — все ще гарна. Це все ще робота ваших рук. Почуття може існувати, факт — зазвичай інакший. Дайте собі 5 хвилин і подумайте, де відчуття, а де — факт.

Крок третій: Проаналізувати ситуацію

Іноді ми можемо почуватися самозванцями чи шахраями через те, що ми банально знаходимося в середовищі, де таких, як ми, або зовсім немає, або дуже-дуже багато. Наприклад, ви написали картину (вже другу, так). Якщо ви показуєте її батькам чи рідним, може скластися враження, що ви — самозванець, бо крім вас більше ніхто в родині не пише картини. Тому вся ваша робота — ніщо. І ви точно не варті тих похвал.

Або ви приїхали на виставку, де митець — кожен другий. І може скластися враження, що ви — самозванець, бо писати тут вміють майже всі. І в тому, і в іншому випадку відчуття — цілком природне. Ви опиняєтеся в ситуаціях, де ваша компетентність природньо перевіряється відсутністю/наявністю інших художників. Це нормально. І в таких ситуаціях це швидше не ознака вашої невпевненості, а певна соціальна реакція на те, що відбувається. Дайте собі ще 5 хвилин і проаналізуйте вашу можливу ситуацію.

Крок четвертий: Підкреслити позитив

Так, ви вже зрозуміли, що ваша картина — погана, не варта оцінювання, сіра. А якщо гарна — то не ваша. Але це все ще те, що зробили ви. Нехай і за допомогою вищих сил чи мантри діда-сусіда. Тому виділіть позитивні сторони. Наприклад, фарба лягла гарно. Або тонування було непоганим. Можливо, передній та задній плани скомпоновані вдало. Контури чіткіші, ніж зазвичай. Якщо ви фокусуєтесь на позитиві, ви починаєте сприймати свою справу в іншому світлі. Хай не одразу і не повністю, але не ігноруйте ці когнітивні трюки.

Крок п’ятий: Виробити здорову реакцію на негатив чи помилки

Так, дуже часто, коли людина не може зробити щось ідеально, вона відчуває себе погано. І єдиними реакціями тут може бути або повністю знищити/сховати своє творіння від своїх очей. Ну або ізолювати себе і свої очі від свого творіння, а заразом і від усіх людей на цьому світі. Але набагато кращою ідеєю буде аналіз. Хай не одразу. Трохи пізніше. Дайте собі ще 5 хвилин і тоді спробуйте подивитися серйозно на моменти негативу. Чим вони викликані? Що пішло не так? Це точно некомпетентність? Можливо, все інакше?

Наприклад, ваш недолік кольорів міг бути через старість фарб. Погане освітлення на картині — через погане освітлення у кімнаті. Не дуже чіткі контури — через квапливість. Квапливість — через думки про здоров’я хворого кота, якого треба забрати з ветклініки. Розплутайте цей клубок — і ви побачите, що більшість помилок можна було б уникнути. І ви їх уникнете.

Якщо ж якась помилка дійсно є такою, що потребує додаткових зусиль, навчання, практики — то це вже інша справа. Але і тут ви можете сказати, що це не помилка, а лише задача із зірочкою, яку ви (поки що) не змогли вирішити. І зробите це пізніше.

Крок шостий: Змінити правила

Можливо, ваше відчуття непевності виникає від того, що ви ставите собі занадто важкі цілі і складні завдання? Це не обов’язково головна причина, але це теж реально. Наприклад, ви хочете, щоб всі ваші картини мали авторський почерк. Або всі ваші роботи мають бути завершені за тиждень. Або кожну свою картину ви маєте чітко уявляти в голові, і лише тоді писати. Тоді, залежно від жорсткості, з якою ви це вимагаєте, невиконання буде доволі болючим. І це навіть не обов’язково ваша провина. Точніше, зовсім не ваша. Можливо, від вас багато вимагали батьки. Або оточення. Або ви просто виросли з розумінням, що варто робити круто, або ніяк.

А найкраще в цьому всьому те, що це не аксіома. Тобто ви можете змінити ці правила. Ніхто не вимагає від вас того, щоб ви робили все ідеально. Це ваш світ. Робіть так, як вам зручно. І це нормально. Це про повагу. Дозвольте собі вийти за межі. Трохи інших тонів, можливо, не найдорожчий пензлик. Не найкраща погода за вікном. Поступово ці установки в голові будуть рухатися. І вам буде трохи легше прийняти себе, бо вже не буде ідеальних рамок і правил.

Крок сьомий: Змінити сценарій перевірки

Окей, в кожного з нас є свої ритуали. Іноді вони корисні, іноді — не дуже. А іноді — шкідливі. Як от у випадку, коли ви відчуваєте себе самозванцем. Якщо це повторюється не один раз, то ви точно знаєте, як це відбувається. Спочатку ви робите щось — потім огляд зробленого — внутрішня критика — думки про те, що подумають інші — страх, сором — тривога та очікування, що вас розкриють — підтвердження ваших думок. Приблизно так?

Як би там не було, але все це — лише закріплений вашим мозком сценарій, який знаходить підтвердження і ще більше закріплюється лише тому, що тисне на ваші проблемні місця. Але ви можете змінити цей сценарій. Наприклад, коли завершили роботу — не критикуйте її одразу. Дайте собі час. І поверніться пізніше. Обдумайте кожен етап. Кожне дерево, яке ви створили. Кожну пташину. Кожну тінь та відблиск. Потім поверніться, але просто щоб побачити. Дозвольте собі лишити це так, без критики. Або одразу ж попрохайте когось, щоб вони висловили свою думку. Так чи інакше, тільки ви знаєте, який з елементів сценарію можна змінити. То дозвольте собі це!

Крок восьмий: Знизити очікування

Можливо, це виглядає як антипорада. Бо хто ж хоче робити щось, не очікуючи отримати нічого. Але насправді, це доволі дієвий шлях поступово змінити багато речей. Можливо, ви очікуєте, що ваша картина буде ідеальною. Ну хоча б наполовину. Хоча б трохи. Але коли ви не чекаєте від неї якогось ідеалу — вам набагато легше прийняти, що вона десь трохи безоб’ємна. Десь не така. Зрештою, те, що ви взагалі її закінчили — вже свято. Це може дуже вам допомогти. Принаймні, поки ви не перестанете вважати себе самозванцем.

Крок дев’ятий: Хвалити себе

Так. Це те, що дуже важко робити, коли ти не можеш прийняти щось в собі. Навіть свою роботу. Але, замість співання од, можна просто зробити щось, що дасть вам хоча б трохи позитиву. Ви не можете намалювати картину ідеально, але у вас доволі непогано виходять ескізи. Можливо, ви не найкраще робите тіні, але чудово деталізуєте фон. І так далі. Можливо, ви просто дуже дисципліновані. Можливо, у вас є свій ритуал, якого немає більше ні в кого. Знайдіть щось. І похваліть себе.

Крок десятий: Прийняти результат та вдосконалити його

Можливо, це виглядає як найважча частина. Але спробуйте прийняти те, що ви робите. Наприклад, коли ви малюєте. Або пишете, добре. Спробуйте на хвилину усвідомити, що ви робите, для чого. І спробуйте повірити, що це робите саме ви. Хай не ідеально. Хай трохи не так, як треба. Але це — ваша робота. Неймовірно крута, бо ваша. Бо зроблена власноруч. Вашими руками. І це чудово. Хай і не так, як вам би хотілося.

А якщо ви бачите якісь недоліки, то не впадайте у відчай. Подумайте: що ви могли б зробити краще? Як ви могли б конструктивно зробити ту ж роботу інакше? Можливо, додати кольорів, іншу техніку або якісь прийоми. Писати рано вранці. Або пізно ввечері. Можливо, штудувати більше Моне. Або вчитись класиці у Рафаеля. Це ваше життя, і ви будуєте його самі. І тому це може бути не зовсім ідеально, але це — ваше.